Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #29 – Зона

Романтика пострадянських індустріальних регіонів – це романтика “Зони” Тарковського, простору, понівеченого втручанням техногенних сил, місце розламу світу, з якого дмуть вітри невідомості. Всі ці “їбеня”, покинуті промзони, довжелезні віти іржавої залізниці в бур’янах, не менш іржаві споруди з арматури, покриті лишайниками камінні рештки – все це є новою, “гібридною” Природою, загадковим перехрестям між однозначності цивілізації та сповнених містики диких ландшафтів. Тут магічна свідомість отримує нові об’єкти у вигляді порожніх промислових храмів. Нове покоління “не пам’ятає” призначення цих пристроїв та приміщень, тому наділяє їх чарівними властивостями, буйне море несвідомого поселяє бога в іржаву машину і називає це “Виконавцем бажань”. На полиці всього, що нам здатне запропонувати життя – цей дурман один з найміцніших, і коли вже ти на нього підсів, то він весь час буде в твоєму організмі, спричиняючи від часу ностальгію по розчиненню в мертвій епосі.

Моя душа заплуталася бахромою крил
у червоних вечірніх променях, залипла
поглядом на мерехтінні далеких вогнів,
вона сидить в їбенях і співає протяжний тон,
він вібрує у довгих дротах, в невідомість кудись летить,
за пагорби, за моря сухостою, з крайньої точки прибою
Азову, через кордони, у тому числі – у серцях,
бо багато таких, однотонних, в однотонних одна
потаємна мова – прислухайся тільки на мить
під опорою більш десяти кіловольт – бринить…
***

Далеко в степу – гроза,
з горизонту несе озон,
зачинає червень весна,
гук лякає отари хмар.
Хтось поставив кумирів тут,
де нікого тепер вже нема,
тільки царство трав
водить несповідимі діла,
пам’ятаючи про тіла
у зеленій своїй ДНК,
а над ним бовванить істукан,
а за краєм буяє гроза, а я –
із долонь пустоти приймаю в дар
ці дива…

doomВелика ПорожнечаекзистенціяЗемлямедитаціяметафізикаМузикаприродарозчинення в просторіспогляданняУрбанавтикафілософія

Максим Холявін • 26.05.2016


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: