Персональний сайт Максима Холявіна

Паризькі кліматичні ілюзії

От ви кажете “Паризька кліматична угода”. Ну, ок, заборонили торгувати квотами на викиди, вже прогрес. Однак далі – що? Санкцій не передбачено, а ті, що були впроваджені Кіотським протоколом – не діють. Чому? Тому що прибуток важливіший за екологію. Екологія – це досі з області ідеалізму, потепління досі нікого не лякає, поки є така солодка змога вмостити п’яту точку в автомобіль, до того ж зовсім не обов’язково електричний. Замість санкцій можна було б увести якісь суттєві заохочення, однак вертаємося до першого пункту: прибуток важливіший за екологію. Думаючи про життєдіяльність людства, жахаюся, що причиною можливого колапсу буде не якась там супероб’єктивна технічна проблема, а елементарна дурість на тлі хворобливої самовпевненості (притаманної дурості).

Тому, пані та панове, скажу вам таке: виконувати Паризьку кліматичну угоду маємо саме МИ, тобто – кожен із нас, а не хтось там у глибинах споруд, що називаються “Кабмін” чи “ВРУ”. Тобто, все просто – хочемо жити в здоровому середовищі – ну то беремо, і самодопомагаємось. Сміття сортуємо по змозі, економимо воду, газ та електрику по змозі, менше користуємося авто, більше – ногами і громадським транспортом. Наступний рівень: організуємося в ОСББ, щоб зробити енергоефективними багатоквартирні будинки, в ОСН – щоби полагодити побут у секторі індивідуальних будинків. А там, глядиш, і до профспілок з тергромадами доростемо, візьмемося за озеленення промисловості.

Як не крути, а деяких речей можливо досягнути лише за умови певних умов та обмежень. Наприклад, якщо хочеш мати гарну фігуру і великі м’язи – мусиш правильно харчуватися та регулярно тренуватися. Самі м’язи не виростуть, лише жир. І тут ідеться не про несправедливість життя, а про те, що воно створене для руху, отже краса теж досягається в русі. Або, якщо зайти з іншого боку – не хочеш погладшати – не переїдай. Хоча може й хотітися, але потім наслідки хотіння вилізуть у прямому сенсі слова – боком. Усе так само й з екологією. Бажалки людські, в тому числі й бажалки прибутку треба притримати. Тому що планета і ресурси – не безрозмірні, колись закінчаться.

Та це нікого не лякає, бо людство у відсотковому відношенні ще на рівні дитячого «якщо я затулю очі – тебе не стане!» Це кажуть проблемам, у тому числі й кліматичним. Агресивні та самозакохані діти, що сидять на ресурсах верхи, не бажають віддавати цяцьку, воліють і далі нею гратися, руйнуючи при всьому все оточення. Розуміння того, що «так робити неможна» приходить лише з досвідом, коли прилітає смажений півник і дзьобиком дає зрозуміти, що все, далі нікуди гратися. Півник уже стукає у віконце, але це теж поки що нікого не лякає, крім найдорослішої частини населення. Віконце просто заліплюють Паризькою кліматичною угодою, і зі спокійною совістю магічної свідомості йдуть випити, попоїсти і забутись сном, попередньо провівши дозвілля з якоюсь кралею чи кралем.

Тому, як співає Йолка на телефоні однієї гарної людини: «Всьо завісіт от нас саміх!» Тест на дорослість – це спроможність потурбуватися про себе самостійно, тож турбуймося про себе та про своїх близьких, забезпечуючи собі та їм змогу жити на цій планеті, поки є шанс.

KulturтектонікаГармоніяГромадаЕкологічний світоглядЕкологіяХворе питанняЧасу Дух

Максим Холявін • 23.04.2016


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University