Персональний сайт Максима Холявіна

Погляд крізь порожнечу

Слова роняють з рук мечі –
оглушливий дзенькіт луна…
У воді нерухомій втонули ключі,
стіною мовчання зі скла,
зникають міста, проступає
крізь них обрис гір, заростає
стежина, трава поглинає
сліди, помирають хвилини,
зносять хвилі мости, засинає
дзвін у твоїй голові, тільки
дихання в тінях тремтить,
з темноти проступає обличчя
сновиди, тріщина в дзеркалі
від запитання: «Хто ти?» –
у повітрі лунає оглушливий дзенькіт
розколотої пустоти…

Велика Порожнечаекзистенціямедитаціяметафізикаприродафілософія

Максим Холявін • 24.02.2016


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: