Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #24 – 空

Дні нечутним шумом огорнули зір,
навпомац рухаюся, перебираючи години,
по мапі тіней по той бік повік і спалахів,
і музика у тінях обрисом надії, сніг,
немовби заметіль, а ти – у драних лахах
чикрижиш кригою у пустоті лункій усеохопного
«не знаю…»
***

Естетизуй невроз,
поля засівай сльозами –
збіжжя дадуть,
згодом випечеш з нього хліб,
і мовчки жуватимеш
на світанку порожньому,
споглядаючи колір,
малюючий далечінь…
***

Хвиля яриться на скелі,
б’ючись на краплини,
в клітинах продовжує біг,
запалена небом, у пошуках неба,
щоб стало на всіх…
***

Я – вода,
що впала з неба
в буття,
дрібка солі всередині –
пам’ять,
сталагмітом
до неба тягнеться…
***

Темний холодний храм,
виють протяги анфіладами,
пилу вихори обмацують колони,
і залишені давно померлими руками
письмена чекають на око, що зможе
хоч літеру – прочитати…
***

В порожній флейті
снить вітру спів.
***

Велика Порожнечаекзистенціяприродафілософія

Максим Холявін • 05.02.2016


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: