Персональний сайт Максима Холявіна

PR як мастило

Вважав і вважаю, що інформаційна діяльність, що розгалужується на журналістику та піар (не беручи до уваги рекламу), покликана слугувати амортизуючою прокладкою розуміння між різними соціальними групами. Конфлікт, узагалі-то, справа нехитра, а от перетворити конфлікт на конструктив, на рушійну силу – це вже мистецтво. І от піарники разом із журналістами – в теорії – мали б саме змащувати боки соціальних груп, щоб не скрипіли одне об одного, а крутилися в машині суспільства і котилися собі в прекрасне далеко. Але, звісно, перемагає меркантильний інтерес, живіт, якому важливіше негайне задоволення і багато, і щоб без особливих зусиль. Тому інформаційний простір стає суцільним полем маніпуляцій в ім’я грошей і влади. Врешті-решт, не лишається ні грошей, ні влади, але то ж урешті-решт, кому ту решту видно? Того реклама (котру ми відсунули на початку) перемагає і піар, і журналістику. Але для чого потрібен піар насправді? – Для донесення думки, позиції, сенсу продукту – щонайліпшим чином. Піар – ангажований, однак його мета – встановлення оптимальних відносин, а не обман. Журналістика – це простір професійної комунікації, донесення вже не чиєїсь конкретної думки або продукту, а інформації – якомога повніше та зрозуміліше. Саме тому журналістика повинна бути громадською, а отже – незаангажованою. Обманом, тобто виставленням у кращому світлі не завжди кращої речі або персони – займається якраз реклама, хоча багато хто перетворює і її на мистецтво, під’єднуючи до продукту – цінність. Одразу згадуємо про Nike. На мою скромну думку, чим ліпше працюватимуть журналісти та піарники, чим більше вони спиратимуться на чесність, дипломатичність та етику – тим ліпше функціонуватиме суспільство.

KulturтектонікаМедіаПосполите

Максим Холявін • 24.01.2016


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University