Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #23 – Aftermath

Споруду забудуть згодом,
усе забувається тут,
і навіть якщо твоє місто
вистоює тисячу років,
лишається буква від слова
і б’ється луною об цеглу,
над нею лишайник царує,
стираючи гострий кут.
***

Хода крізь тамтешню сутінь –
щокроку сумні обійми,
в кожнім обрисі – я-колишній,
крони пишуть ім’я надії –
уже неактуальні ніки,
мертвим осадом в списках qip’а,
рваним аркушем в темах на форумі,
гірким спогадом у філіжанці
без цукру
уже неактуальні букви,
і знайомства в чужих країнах
охололи, та ятрять мелодії,
догори підіймаю обличчя –
і кажу проводам безкінечним,
щоб усім передали привіти,
хто не тут…
***

Не гнати неспокій,
не пручатися болю,
зазирнути прямо у вічі їм,
й потроху гіркавим зерном жувати
природу дивну, дивитись, як
спливає з нафти
альфа, гріховна наскрізь,
закохана в досконалу
омегу зі стегном холодним,
що, поцілувавши,
в кінці її знову жбурне
у глибини чорні…
***

doomВелика Порожнечаекзистенціяприродарозчинення в просторісмерть

Максим Холявін • 21.01.2016


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: