Персональний сайт Максима Холявіна

Переходь на темний бік – маєм вареники!

Зрозумів, чого досі не вистачає українській культурі – (трохи) пітьми. Що вкрала в нас шароварщина – так це тінь, без якої культура втратила об’єм і повноту. Кволі спроби ентузіастів дослідити містику, сексуальну культуру та іншу українську чортівню лишилися непоміченими «широким загалом». Тіні модерної української душі розстріляні разом із відродженням, і тепер нам у спадок дістався лише новітній героїчний епос шістдесятництва, доповнений майданною міфологією. Все це робить нас до болю світлими, пласкими, одномірними, випатрано правильними і пафосними. Де наш кишковик, де наші геніталії, де чорний океан українського несвідомого? Навіть Любко Дереш після років своїх духовних досліджень став занадто правильним, його «Асура Махарадж» – просто діабетично моральний. Вся та свята муть, що збурилася з українського андерґраунду після падіння совку, осіла ракушками на лінкорах медіахолдингів й забулася, зазвучавши самотнім соціальним відлунням «Скрябіна». Політичний вибух підкинув угору жовто-блакитний стяг, проте чи ми досі пам’ятаємо, чим є Україна? Чи ми досі відчуваємо її? Україна не може весь час бути обов’язком, щоб пустити молоде коріння (а воно, згадаймо, прямує якраз у пітьму), вона має стати кайфом, грою, чимось більшим за плакат і слоган. Пишуть, що Микола Куліш таке закинув: “Українізація лише тоді переможе в Україні, коли повії у Катеринославі пропонуватимуть себе українською”, – ну то так воно, приблизно, і є.

Обкладинка – Анатолій Базилевич, з ілюстрацій до “Енеїди” Котляревського

Kulturтектоніка

Максим Холявін • 04.01.2016


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University