Персональний сайт Максима Холявіна

Ніщо не вічне, та ніщо не втрачене…

Все, що здійснюється тут – здійснюється для власного тріумфу, і навіть розмноження існує як апофеоз самореалізації. Якщо нема того «самого», що має «реалізуватися» (українською «здійснитися», «стати реальністю») – то нема взагалі нічого. Розмноження без самоствердження – не має сенсу, бо не призведе до вдосконалення виду, а отже – почнеться інволюція, пожирання ентропією.

Кажуть «виживає той, хто найкраще адаптуєься» – і на зміну «сильному» приходить «хитрий». Насправді, жоден варіант не підходить, бо виключно сильний – руйнує, а виключно хитрий – паразитує. Творить і видозмінює життя – найкращий, той, хто здатен перемогти в грі, а не зловжити наданими йому засобами перемоги. Можливо, йому для цього треба буде стати над грою, однак метою лишатиметься саме перемога, а не перевага, що врешті обертається стагнацією.

В соціальній грі виграє не той, хто зведе довкола себе вищі стіни або вкраде всі багатства, а той, кому не треба будуть стіни, аби почуватися комфортно, і кому не треба буде красти, щоби бути багатим. Чи буде це відлюдник або видатний громадський діяч – справа друга. Обидві ці крайнощі змушують колесо обертатися.

Особистість – необхідний елемент колективу, особистість – маніфест принципу мінливості. Нема нічого зайвого в тому, що відбувається всередині, просто це теж – гра, а в грі є ризик програти. Якщо до зростання призводить віра – хай буде віра, якщо атеїзм – хай буде атеїзм. Те, що зростає, що сходить до висот intelligence, може перетворити на благо навіть війну, обернути страх і дискомфорт на радість і певність.

Надлюдина – це не м’язистий крикливий дикун, як і не головастий гуманоїд з тоненькими кінцівками. Надлюдина – це те, що не спинилося в зростанні, промінь, що збирається у фокусній точці гармонії. Там виникає новий рівень гри, відкриваються нові емоційні простори, способи відчувати, типи і форми відчуттів. А отже можлива нова досконалість.

Життя не спиняється зі смертю одного, як не спиняється воно зі смертю однієї культури. Важливе те, що саме додали ці одні в одвічний процес, як саме прислужилися життю, яких вершин у ньому сягнули. Nothing lasts… but nothing is lost.

doomВелика Порожнечаекзистенціяметафізикафілософія

Максим Холявін • 14.12.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: