Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #21 – Архетип ІІ

Немає бога –
тільки довгобуд
без видимого краю
і початку – крани, цегла,
арматура і пісок,
і пустота безколірна над нами.

Та око синє бачить небеса,
око зелене бачить зелень,
а карі очі вірять, що Земля
в собі ховає сенсу зерна –

над водами трива пурнання мрії,
в шумах завад єдино вічний тон,
нагадує, за шостим днем – неділя,
постане вежа з рук, з неї – крило,

богоподібне, зрине над поділлям
зі зграями пташиними,
як виправдання породілля,
на мить швидку, мов зойк…
***

Не позіхай – пішла вода,
пішов пісок, і курява
завісила серпанком горизонт,
де Сонце впало в сон,
потомлене, німе, червоне.
Не позіхай – лишаються
малюнки на обличчі,
й коси шрамів рукавом
будують внутрішній ашрам,
на вівтарі – маленький дзвоник
з кришталю – душа дрімає,
тільки торкнутися… співа,
усміх малюючи
на сірому папері –
позіхань…
***

інстинктиВелика Порожнечаекзистенціяметафізикаприродафілософія

Максим Холявін • 11.12.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: