Персональний сайт Максима Холявіна

Внутрішній бонсай

Емоції, наче внутрішній бонсай, ростуть безкінечно, аж поки не ламаються під своєю вагою. Логіка слугує ножицями, що підрізають зайву парость, полегшуючи і подовжуючи життя дереву. Однак самі по собі ножиці є нічим. Без життя в логіці нема сенсу. Виникає спокуса розчленити дійсність, однак насправді не існує окремішнього духа, як немає окремішнього тіла. Існує лише цілісність. Єдине, що ми знаємо про світ – це життя. Ми не знаємо достеменно, яким є матеріальний світ – ця точка перетину доль. Ідея якоїсь чистої, по-платонівськи «ідейної», «природи» насправді щонайдалі знаходиться від природи дійсної, існуючої цілісно. Ми можемо знати тільки потік, намір, на поверхні якого виникають форми.

І саме логіка в нас намагається ділити явища, вигадуючи бога, дух, природу, з незмінним відокремлюючим “і” між ними та людиною. Насправді все це існує як частина власне нашого життя, нашого сегменту реальності, з якою ми “відносимося”, торкаючись через точку перетину – світ.

Чому ми мусимо розділитися, а потім вертатися до єдності? Чи не простіше було б “не бути”, як закликають деякі вчення, лишаючись у комфорті первісного бульйону? Сьогодні я зрозумів, що в цьому є еволюційний сенс. Ми мусимо ставатися, в свідомості розділяючи себе з останньою біосферою, заради вдосконалення життя. Первісний бульйон не може лишатися нерухомим. Сам факт того, що дитина зростає в тілі матері, вже містить у собі необхідність розставання – народження, а затим подальшого зростання. Крім того, вертаючись до єдності, ми не вертаємося в ту саму ріку, ми віднаходимо нову гармонію. Адже ми пройшли через протиріччя, ми вирішили конфлікти, в результаті отримавши досвід. Досвід удосконалює життя, робить дерево кращим. Або руйнує, бо життя не механізм, а гра, і нема гарантій успішного завершення її. Що гостріше протиріччя розв’язане, що складніша гра виграна, то сильнішим і досконалішим стає життя.

Можна сказати, що бог творить людину заради самовдосконалення. Розмовляючи з богом, ми насправді розмовляємо з собою, адже ми єдині зі своїм несвідомим. І те, який міф народиться з наших «відносин» із самим собою та світом довкола, залежить від якості останніх.

екзистенціяметафізикаприродафілософія

Максим Холявін • 04.12.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: