Персональний сайт Максима Холявіна

ANIMA

(single)

Не один у сутінках,
в видиху заграви
за мною простує
худа постава – вона,
така безкінечно цікава,
мов отвір у космос
у даху храму.
То клубочки життя
у хтонічній безодні
колись рогалузилися –
надвоє,
котились днями,
мов рукавами,
краплини водню,
палали нами
в кисневій оргії,
й ось прикотились
до цього Я,
зі світлом зустрілися
в їбенях,
триває луна,
по траві долонею –
Я зависає понад
безоднею,
й бачить у чорному
ясні зорі,
сміється й співає,
дурне дитя,
й на нього всміхається
сестра
аніма.
***

інстинктиекзистенціяметафізикаприродафілософія

Максим Холявін • 25.11.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: