Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #18 – Хтоніка

Лежить вакханка з чашею
і слухає гудіння океану
в мушлі голови її чудової,
як б’ються хвилі в скло
її очей хмільних…
***

Строгість іонійської постави
порушують куточки губ прихованим шаленством,
і Аполлон, твій променистий бог у Муз оточенні
теж трохи захмілів…
***

Хрещатиком фонить
протяжна втома понеділка,
з Голгофи дня в блаженну тінь
знервовано бляшанки покотились.
Збирають вії з цегли осад пам’яті,
уже заплуталось гілля в тутешніх небесах,
блакить місцева й хіть міська
вплелись нечутно в ДНК,
фонить під шкірою глевка
вечірня казка будня.
***

ANIMA
Не один у сутінках,
в видиху заграви
за мною простує
худа постава – вона,
така безкінечно цікава,
мов отвір у космос
у даху храму.
То клубочки життя
у хтонічній безодні
колись рогалузилися –
надвоє,
котились днями,
мов рукавами,
краплини водню,
палали нами
в кисневій оргії,
й ось прикотились
до цього Я,
зі світлом зустрілися
в їбенях,
триває луна,
по траві долонею –
Я зависає понад
безоднею,
й бачить у чорному
ясні зорі,
сміється й співає,
дурне дитя,
й на нього всміхається
сестра
аніма.
***

екзистенціямедитаціяметафізикамиттєвістьспоглядання

Максим Холявін • 24.11.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: