Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #14 – Йодована сіль

Вмираючи, останнє видихну тепло,
аби зігріти трошки світ
химерний цей.
***

Я відкриваю рота, звідти – білий шум,
слова, мов сніг, зриваються на волю,
з подробиць і дрібниць обриси дум
ледь видно в заметілі й кучугурах,
нападає зимове довге поле,
а в полі темним силуетом
ти мене побачиш – рух
короткий, кущ кривий
з гіркими ягодами в чай
любові – стиглі під снігами слів
із присмаком йодованої солі…
***

Вузлом затягне серце почуття,
і плач закрутиться в танку під барабани,
солоний дощ пекучим током по щоках,
завислий спалах в вакуумі ока – наднова,
а з неї потім сині ієрогліфи – вірші
предільного буття…
***

Велика Порожнечаекзистенціямиттєвістьсмерть

Максим Холявін • 24.10.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: