Персональний сайт Максима Холявіна

Напрямки у пітьмі

Логіка ігнорує абсурд дійсності, відкидає його, вперто вимагає від подій (пробачте за тавтологію) логічності, ясності. Це – така сама маячня, що й умовляти ґвалтівника під час ґвалту «не коїти гріха», звертаючись до його сумління. Дійсність, коли всі вже подумавши, зважились, а зважившись, не думають, пізно заганяти в рамки здорового глузду. Руку, що вже наносить удар, необхідно зупинити, а не вмовляти. Коли настав час жувати – нема сенсу говорити. Ще менше сенсу – нарікати. Хоч ми й ходимо по твердому ґрунту, а в суспільстві своєму існуємо, мов на морі, адже не маємо опори серед амбіцій, лінощів, дурості, добрих намірів. Хтось розжене вітер, і набіжать на наші пісочні палаци хвилі не те, що байдужі, але настільки великі й глухі до голосу одного, що й не помітять, які там будівлі ми собі ліпили.

Чи можливо знайди правду в місиві суцільної кривди, коли будь-який світлий намір може бути використати проти тебе? Коли будь-який твій правильний вчинок отримує темний виворіт… Коли говорить брудне людське море, одинокі голоси губляться на його фоні. Судити про правильність дій доводиться з точки зору або надзвичайно короткої, або надзвичайно віддаленої перспективи. Бо замало інформації, від якої можна було б відштовхнутися у побудові висновків. Той, хто бажає віддатися на поталу стихії, зірвавшись з місця в містичний і руйнівний танок, повинен уявляти собі ту чудову музику, що колись напишуть на його честь. Якщо з-під завалу осуду і викриття зможуть витягнути на світло істинний намір. Якщо з-поза шумовою завісою мідних труб на світло витягнуть істинні наміри всіх істинних злочинців.

Для когось міліметрові пересування умовних позначень на мапі – то безглуздість у порівнянні зі сліпучим світлом гуманістичних ідей, підігрітих нестак щедрістю духа, скільки страхом. Для когось від міліметрового пересування умовних позначень на мапі залежить перспектива на невизначену кількість років подальшого життя. І його теж сліпить істина, проте вже – жорстоких законів існування, розігріта на вогні страху і гніву. Бо в нього не спитали, а чи хоче він. Бо всі різко стали агресивними дітьми: не хочу й не буду! З усіх неправильних варіантів маєш обрати свій, і триматися таких самих.

Під це намагаються підвести ідеологію, якусь узагальнюючу метафізику, світобудову, з точки зору якої твій вибір є правильним, якщо не тут і зараз, то з точки зору «емпіреїв», «небес». Що ж, коли болить – будь-який опіум зарадить. І за спинами тих, хто прийняв удар, уже повинні ворушитися ті, хто збудує гідне виправдання цій жертві – гідну країну. Це не робиться замазуванням іржі фарбою або завішуванням прапорами дряглих будинків. Це робиться вдосконаленням стосунків, від яких залежить якість нашої життєдіяльності. Ті, хто прийняв удар – прийняли його за мрію, загрожену іншою, поганою з нашої точки зору мрією, і оскільки ніхто не бажав розмовляти, оскільки добро ліпити знов довелося зі зла, все сталося так, як сталося. Мрія – то було і лишається єдиним, за що ми можемо триматись між примарами новітнього світу…

Потік свідомості

Максим Холявін • 14.10.2015


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University