Персональний сайт Максима Холявіна

Втілення («входження в тіло») ідеї в реальність завжди супроводжується її деформацією. Прагнення жити, що стало деревом, не поступаючись наміром, набирає форми, відповідної до середовища й часу, в яких дерево народилося й виросло. Деформація – ознака живого. Саме тому, мабуть, естетичне почуття вимагає недовершеності або акцентів у мистецтві. Занадто досконале вираження ідеї, наприклад, у скульптурі, викликає підозру про відсутність життя у цій формі. Ця форма не має деформації, а отже – вона не сталася, вона не те, щоб мертва, але вона ще не жива. Вона ще тільки має народитися. Її можна ще тільки передчувати, але не вподобати («приєднати до я»). І хоча завжди є бажання максимально повного вираження первісної ознаки, досвід каже, що без деформації життя не стається. Мудрість дає змогу зрозуміти письмена, залишені світом на нашому єстві, та перетворити їх на красу, виграти свою рівновагу в протиборстві сил і відчути тонку насолоду справжнім (неідеальним) буттям, таким як воно є. Непрямим, вигнутим у зусиллі, а проте повним квіток і листя, неповторно гарним.

екзистенціяметафізикаприродаспогляданняфілософія

Максим Холявін • 02.10.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: