Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #10

Нічого немає… збираю крихти,
одна за одною, ось уже жменя – хлібу…
і весь той пил, що несе над землею,
учора був цеглою веж,
на нього долоню хтось інший вкладе
колись, і збере по жмені
нові сходи в безмежжя
по той бік слів…
***

Зніми пилюжні фіранки
з очей моїх,
промий моє вікно,
а краще – розбий,
бо я хочу дихати,
але використав уже весь кисень
в коробці тісній,
де нікого ніколи досі,
крім мене самого
іще не було.
***

Встань, візьми постіль свою і бийся,
встань, візьми постіль свою і танцюй.
Встань, кинь постіль свою на хвилі
і балансуй на них, балансуй…
***

Ти спитала в мене про надію…
бачиш, в поході по брилах
ноги мої підломились,
я падав і розірвав
джинсу, але так любив
співи проміння в гілках,
що вставав,
бо не мав варіантів…
***

Рожевою туманністю,
зі жменею мрій
над чорним зевом ніщо
висить кожне життя,
що сталося.
Очі відкрилися
в світло і порожнечу,
ми б’ємося і залишаємо
грудки солі на берегу,
ми занурюємо руки в тіло
можливості,
народжуючи тепло…
***

Поселити нас жити в Ісландії,
позбавити великої землі,
жирного чорнозему,
замінити все туфом і рибою,
й усім, що горить,
щоб навчити
любити там, де нічого не можна
отримати задарма.
Хай навчиться душа
їздити на собаках,
хай навчиться ходити далеко
душа,
хай навчиться душа
не боятися, що з стовпів соляних
постираються імена…
***

Скоро від мене залишиться листя,
листя пожовкле в ріденькому лісі,
приходь сюди дивитись, як танцює,
як танцює бестія руда, лишаючи на вітах
брунатні ягоди, і як вони горять – несамовито,
хоча холодними хвилинами стікає тишина,
і нерухомо на чолі моїм лежить твоя рука…
Пий світло, зріджене у карому напої,
розчинене хай гріє вени в ньому почуття,
безкінечність усмішок ховає в рукаві безодня,
з дощем їх обрис осідає на щоках…
***

Велика ПорожнечаекзистенціямедитаціяМузикаосіньприрода

Максим Холявін • 11.09.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: