Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #7 – Off…

Я всередині кожного з них –
навіть коли повний гніву,
я всередині кожного –
навіть коли не люблю,
кожна нота чужих почуттів,
наче вібрис, торкає вії,
і я чую приховані в черепах
голоси.
***

Пісок під ногами змінився склом,
знизу піна малює на чорній безодні,
я знаю, ця тиша повинна тріснути,
пустота довго в спокої не пробуде.
***

Тривога у кронах,
вітри відчувають
щось невимовне,
подібне до бога,
шепочуть чарівною
мовою кленам на вухо
таємні слова.
***

Два наміри – мій вдих і видих,
і зоряного світла тиск
малюють вигнуту рослину,
присутності моєї слід.
***

Вільний переклад Арсена Тарковського

Ось і літо минуло,
мов би і не було,
на причілку тепло,
але цього замало.

Все, що збутись могло,
мені в руку каштановим
листям лягло,
але цього замало.

Не минуло дарма
і не зникнуло марно
ні добро, ані зло,
але цього замало.

Життя білим крилом
від незгод укривало,
так щастило мені,
але цього замало.

Листя не обпекло,
гілки не поламало…
День промитий, мов скло,
але цього замало.
***

екзистенціямедитаціяметафізикамиттєвістьприродарозчинення в просторісмертьфілософія

Максим Холявін • 21.08.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: