Персональний сайт Максима Холявіна

Вірші з нотатника (ІІ)

У героїв майже ніколи
не лишається власних імен,
на землю падають насінням –
рясніють ланами іменням
квіток польових.
***

Лезами женці проводять по стерні,
додолу хилиться колосся і трава,
по жмені з кожного, кого колись любив,
духмяні спогади вдихати вечорами,
допоки збіжжям сам не став пахучих бур’янів
в руці когось, кого, можливо, і не знав,
а він за щось тебе любив…
***

Чого ти хочеш, голосе народу,
голосе божий, навчений крику,
не навчений слову?
***

Воля – протяг по краю порожнього глека,
довіку спраглого вина з гірких кульбаб
у жовтім полі…
***

Максим Холявін • 01.07.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: