Персональний сайт Максима Холявіна

Кровоносна система милосердя

Поширився нині мережею американський анекдот:

Якось у гостях в своїх друзів, я спитав у їхньої маленької доньки, ким би вона хотіла стати, коли виросте.
– Президентом! – впевнено відповіла дівчинка.
– Вау! – сказав я, – а що ти зробиш у першу чергу, коли станеш президентом?
– Я забезпечу дах над головою та їжу всім бездомним, – відповіла дівчинка.
Її батьки, щирі ліберальні демократи, слухали цей діалог і просто сяяли.
– Гідна мета, – сказав я, – але для цього зовсім не обов’язково чекати, поки ти станеш президентом. Давай-но ти розчистиш галявинку за моїм будинком, прополеш усі будяки, підріжеш траву та квіти, а я тобі за це заплачу 50 доларів. Потім ми підемо з тобою до супермаркету, де постійно вештається бездомний хлопець, і ти йому віддаси ці гроші, щоби він міг купити собі їжу й дах над головою…
Дівчинка на декілька секунд замислилася, потім подивилася мені прямо в очі й спитала:
– А чом би цьому бездомному хлопцю самому не зробити всю цю роботу і отримати 50 доларів?
– Ласкаво просимо до Республіканської партії, крихітко, – посміхнувся я.
Батьки дівчинки досі зі мною не розмовляють.

Дехто оцінює логіку оповідача позитивно, а дехто розцінив її як немилосердну. І на додачу було сказано, що система, яка будується без милосердя – погана і приречена. Що ж… Дозвольте мені трішечки заперечити.

Справжнє милосердя не обмежується подаянням усім, хто просить. Справжнє милосердя примушує людину задумуватися про те, що її подаяння не вистачить надовго прохаючому, а в суспільстві при цьому залишається ще безліч людей у скруті. Віддай усе своє – і ти теж долучишся до числа нужденних, міра страждання при цьому не зменшиться. Тому справді милосердні люди почали створювати систему соціального захисту.

Соціальний захист – це кровоносна система милосердя, це система, створення якої стало перемогою над байдужістю. Ефективна система соцзахисту доносить милосердя навіть до тих ситуацій, де байдужість, здавалося б, непереможна. Наприклад, є такі експерименти, коли на морозі лишають підлітка без теплого одягу, і спостерігають за реакцією оточення. В деяких місцях люди швидко реагують, пропонують свій одяг і допомогу, в деяких усім до лампочки. До лампочки часто буває через те, що ніхто не хоче витрачати свій час і сили на таку незаплановану оказію. Особливо це помітно в місцях з високим відсотком соціальної втоми: країнах третього світу та великих містах. Але якби в цих містах була присутня гарно облаштована служба соціального захисту, можна було б зробити всього один дзвінок, і підлітка вже за п’ять хвилин забрала би поліція і доставила до найближчого притулку. Таким чином милосердя посилюється за рахунок простого механізму реалізації.

З егоїстичної точки зору (яка серед людей усе-таки домінує, й нам доведеться з цим змиритися), соціальний захист стоїть на двох китах: а) думці про те, що від суми та від тюрми не зарікаються, кожний може опинитися за краєм, отже непогано було б мати там страховку; б) якщо не забезпечити людину хоча б мінімумом, у суспільстві підвищиться рівень злочинності, а отже постраждає безпека пересічного платника податків.

Було знайдено компроміс: певний мінімум, нижче котрого людині не варто опускатися, і який суспільство може забезпечити своєму члену в обмін на його власне прагнення знайти своє місце. Найкраще, що людина може подарувати людині – це сила і змога забезпечувати себе самостійно. Силу дає добре слово (іноді також удар бамбуковою палкою по м’якому місцю), а можливості до забезпечення може надати тільки більш-менш досконала організація суспільства.

Милосердя – чудова риса, однак ним теж не можна зловживати, інакше є ризик наплодити дармоїдів, що перетягнуть на себе ту допомогу, яка призначалася тим, хто цього дійсно потребує. На жаль, така вже людська природа – всім хочеться знайти дармову цицьку. Тому найефективнішим рішенням питання влаштування нужденних є надати їм допомогу для «підтримки штанів» і змогу заробити свої 50 доларів завдяки якійсь праці. Все останнє залежатиме від самої людини. А якщо вже ви відчуваєте нагальну потребу реалізувати свій гуманізм – завжди можна піти працювати якраз у систему соцзахисту. Там ви і допомогу надаватимете, і не ставатимете від цього біднішими, бо робота ваша оплачуватиметься зі статей бюджету, підготованих милосердною або, принаймні, свідомою громадою.

KulturтектонікаГромадаПосполите

Максим Холявін • 28.06.2015


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University