Іноді здається: зараз крізь степи
проступлять трилобіти і кістки,
і розмальований граніт згадає всіх,
кого востаннє прихистив,
чия душа розчинена в ґрунтах,
чиї діла хранить Земля у снах
під ковдрою високої трави,
коли пітніє камінь в променях
безжальних полуднів липневих.

Напишіть відгук