Персональний сайт Максима Холявіна

Революція надворі. Будуємо нові відносини в старому житловому просторі

«Теорія розбитих вікон» Вілсона і Келлінга засвідчує факт: цінності слабнуть у соціумі. Елінор Остром засвідчила, що збільшення групи набувачів благ від спільного ресурсу призводить до зростання вірогідності «опортуністичної поведінки», тобто любові до халяви і дармівщини. Одним словом, коли людей стає багато, і жити стає легко – варто з’явитися десь хоч невеличкій дірочці, щоб далі вона перетворилася на кризову діру. Одна кинута на узбіччя обгортка згодом стане купою сміття, за одним розбитим вікном розіб’ється сусіднє, а потім на стінах з’являться нецензурні написи. Навіть якщо ти можеш поручитися за цінності в собі, якщо ти індивідуаліст і вперто не кидатимеш сміття слідом за іншими, не розбиватимеш скло і не будеш писати на стіні слово з трьох літер – не можеш поручитися за інших. На комусь правило все-таки трісне, комусь усе-таки не вистачить розуму допетрати, нащо треба ті кляті правила. І тому нам, таким хорошим, чудовим егоїстам зі знаком «+» доводиться знову і знову виходити на суботники, знову і знову підчищати за кимось його лайно. Цінності тонесенькою плівочкою плавають на поверхні океану лінощів і пристрастей, і підступна людська підсвідомість ніби шукає собі можливості ту плівочку скинути, віддавшись солодкому безпредєлу, аж поки він не обернеться проти неї.

Систему не треба ламати, вона і так поламана. Її треба відремонтувати. Завдання тих, кому «не пощастило» еволюціонувати, – під’єднати до стихійного бурління мас динамо і пустити їх енергію в ефективне русло. Зрештою, так і чинять усі маніпулятори, просто досі маніпуляції здійснювалися в ім’я доволі ницих речей, а отепер, на зорі нібито нової епохи, просунуті чуваки нарешті отримали до рук інструменти впливу, і можуть спрямувати волю суспільства «на благо всього живого», як то кажуть буддисти.

Хаос не вічний, усе-таки наш суспільний бульйон тяжіє до порядку, а отже час баталій між класами і просто амбіційними покидьками рано чи пізно набирає ознаки якоїсь системи, з’являються «поняття», а згодом, глядиш, і закони. Набридає навіть жити у лайні, питання тільки в тому, як цю обриду перетворити на двигун не тільки індивідуального, але й соціального розвитку. По-перше, індивідуум повинен пам’ятати, що від соціуму не втечеш. Навіть коли ти зібрався в скит, соціум завжди буде переслідувати тебе, якщо не прямо, то опосередковано. По-друге – починати впорядковувати стосунки з іншими. Можна нікого і ніщо не любити та піти шукати нірвану, але коли вже ти закохався в життя, то доведеться поратися з буйством людської стихії.

«Теорія розбитих вікон» має і зворотну дію. Так само, як росте гора сміття там, де його кинули, значно меншою є вірогідність її появи там, де завжди чисто. Коли певний відсоток громадян почне вкладатися в свій ареал, інші почнуть підтягуватись під їх правила. І чим більше людей долучатиметься до роботи – фізично або матеріально, тим міцнішими ці правила будуть, бо люди цінують речі, в які вони вклали сили або гроші.

Непогано почати з нуля, з того місця, де ти є. Буває всяке, ми фізично не можемо осмислити кожний окремий випадок, але розповімо про ті прості тактики, які можна доволі легко пристосувати до багатьох обставин, отримавши, звісно, необхідні навички. Багато сказано про ОСББ, відомо про їх проблеми та принади, але цього разу торкнемося психологічного боку справи.

Андрій Саук (фото - колективна творчість)

Андрій Саук на зустрічі “Три години для країни”

Ось декілька правил порозуміння з іншими в ім’я спільного добробуту для ініціативних громадян, почерпнутих від Андрія Саука, голови ОСББ «В. Симоненка, 2А» у Броварах на зустрічі «Три години для країни», проведеній Візійним проектом «Нова країна» 20 квітня 2015 року в Києві.

  • «1+1». Якщо маєш намір зробити життя кращим – не кидайся відчайдушно на амбразури байдужості, знайти краще спочатку однодумців, а потім розробіть план дій, як під ту амбразуру підкопатися.
  • «Вирішуйте проблеми інших, а не нав’язуйте їм свої». Люди різні, але схожі в прагненні жити краще, чистіше, порядніше. «Відбитих на голову» насправді менше, ніж здається, навіть дуже впертих людей можна мотивувати. Ну, а суть мотивації – показати людині, що вона отримає з вашої затії. Зазвичай це асоціюється з приказкою «не обманеш – не продаси», однак тут уся різниця в тому, що вигода реальна, від самоорганізації люди дійсно виграють.
  • «Rock solid. Heart touching» («Надійні, як скеля. Теплі до серця») – це слоган компанії ASUS, відомого виробника електроніки. Одна з найбільших проблем української сучасності – брак довіри. Щоб завоювати її знову, організатор ОСББ має бути саме таким – надійним, як скеля, щирим у своїх намірах і закоханим у свою справу або навіть у людей зі свого будинку (хтозна, може досі не перевелися такі божевільні духовні люди…). Найефективніша тактика доведення чистоти своїх намірів – це практика і поширення інформації про практику.
  • «Спілкуватися, спілкуватися і ще раз спілкуватися». За часи радянщини люди звикли до «конторських» стосунків, коли один завжди займає позицію «начальника», а іншого намагається зробити «просителем», коли всі ходять по струнці приписів, «крок вправо, крок вліво…». Так ніхто не переможе. Насправді, так само, як ми можемо «по-людськи» домовитися з сусідами про якісь справи чи послуги, можна «по-людськи» домовитися і тут. Самоорганізація не означає встановлення залізних правил, за найменше недотримання котрих тобі знесуть голову. Ми ж тут хочемо добитися добробуту, а не тупо виконання статутів. Завжди можна домовитися, знайти компроміс. Врешті-решт, це ж об’єднання сусідів, не чужих одне одному людей зі схожими потребами та проблемами. І якщо кожний з розумінням ставитиметься до потреб і проблем іншого, тоді й повернеться довіра, а заразом і вдячність. У такій атмосфері можна добитися ефективнішої співпраці, аніж під тиском тиранії.
  • «Вірте в свою справу, вірте в себе». Це правило можна було би поставити й першим. Ми всі опинилися в одному човні, з якого з різних причин не хочемо або не можемо вибратися. Самоорганізація – це спосіб зробити життя в човні комфортнішим, припинити вічну тисняву і прибрати, врешті-решт, під ногами. Як би це ідеалістично не лунало, та виграють від справи дійсно – всі й кожен. Принаймні, вже тому, що гірше стосунки між людьми, ніж були досі, годі уявити. Європа не одразу будувалася, і вже точно вона нікому не далася задарма. Європа будується власноруч, ніяк інакше. І починається будування якраз із відвертого діалогу про те, чого ми хочемо, чого боїмося і як нам досягти порозуміння, не розбивши одне одному лоба.

Запалити шину може будь-хто, а от запалити серце може тільки Вічний Революціонер. Пасіонарій – не той, чий запал зникає, як тільки конфлікт завершено, це той, хто все своє життя робить творчістю, і полотном його стає суспільство, це той, хто не боїться марудної праці, бо бачить попереду чудовий шедевр. Кожна епоха має своїх, і нині справжні революціонери – це люди з широкими усмішками ентузіастів, прицільним прижмуром інженерів, інстинктом підприємця (не плутати з «баригою»), це люди, що не покладаючи рук працюють на країну (не плутати з «державою») та її народ (не плутати з «натовпом»), займаючись самоорганізацією, взаємною допомогою, та підіймаючи свої будинки і райони. Тож, якщо ви хочете змін, то фронт чекає вже за дверима вашої квартири. Легко не буде, але результат вартий того.

KulturтектонікаГромадаГромадська ініціативаПосполите

Максим Холявін • 29.04.2015


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University