Персональний сайт Максима Холявіна

[дискретна вічність]

Попереду – Все, пролітають рівняння
у темному морі яскравими брижами.
Бог – це навіжений математик,
з-під пальців його розбиває звук тишу
і входить у море крізь двері тебе і мене,
і цих мушель на березі, де
раптом ми опинилися, трохи розгублені,
трохи збентежені, й тягнемо руки
в суспензію душ, щоби пити, спраглі,
сплітаючи наші акорди в гармонії. Та,
відкидаючи всі досі створені
інтерпретації й екстраполяції, я
так надіятись хочу, що наші рівняння
не згаснуть без сліду під пологом ночі,
що має божественний лототрон таки – пам’ять,
й захоче зіграти ще вдалий акорд,
і ми станемось в тисячах імпровізацій,
і всяке буде, і будемо всякі –
малюнки химерні у тисячах нот…

екзистенціякосмоскоханняметафізикамиттєвістьприродасмертьфілософія

Максим Холявін • 28.03.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: