Персональний сайт Максима Холявіна

[елюзивність]

Полями висить плутанина днів,
розсипаються в сутінь пилком слова,
розкриваються межі – за межі я,
і мереживом в’ється – гра та пустота.
Хліб душі моєї – степовий плин,
і на нервах роси – думки і сни.
Ноги в’яже ґрунтом любов і сум,
з неба в землю корінь, бо так хотів,
відлітає в сутінь пахучий дим –
в небо квітне наспів сам по собі.

Велика ГраВелика Порожнечаекзистенціямиттєвістьприродарозчинення в просторіспоглядання

Максим Холявін • 24.03.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: