Персональний сайт Максима Холявіна

[гріхонародження]

З утроби, як з гелікоптера,
у поле життя насінням
зростати без жодної цілі
(давно позабули брифінг)
захоплювати пустелю,
зазираючи в вічі трагедії –
в ці чорні бездонні провалля,
діри в обличчі землі
під регіт дощів зі сталі,
виповзати з води на камінь,
на млинах плоть місти з глиною,
у захопленні забуваючи,
що лиш на 700 тисяч годин…
Хоч би скільки нас гріла у спину
покинута колись зірка,
все одно нам цікаво в тіні
прокладати навпомац шлях,
залишаючи за плечима
письмена мармурових руїн,
залишаючи тліти мрії
маяками в холодних очах…

doomВелика Порожнечаекзистенціяметафізикаприродафілософія

Максим Холявін • 16.03.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: