Персональний сайт Максима Холявіна

[…з ненаписаного]

У натовпі, що здирався розмитим схилом, поміж біжучих фігур я швидше незграбно перевалювався, ніж біг, і тільки розмір тіла, дарований від природи, а також чималий відсоток удачі – дозволили не впасти й не стати розтоптаним навіженою масою, гнаною вгору сліпим інстинктом зростання, гонитви за задоволенням і більшим задоволенням. Цей безладний марафон ніби утворював море плоті, над яким деінде здіймався одинокий серфер щасливця, що пізнав задоволення іншого плану, названого духовним. Відчувши нетипову радість, багато хто з тих серферів намагався витягти з собою інших, подавав униз руки, і був утягнений на дно. Хіба пара тіл виривалася над поверхнею, і, описавши дугу, ляпалася назад, у місиво, отримавши в потилицю відчуття смутного спогаду про щось надзвичайне. Як тіло ставало невільним носієм розуму, що магнітом витягував з несвідомих прагнень витончену психіку, так суспільство ставало невільним носієм своїх геніїв – подекуди гуманних, а подекуди – свавільних і жорстоких. Юрбу нашу ліпше за все було порівняти з табуном скажених коней. І коли я усвідомив своє положення між тими конями, то не захотів більше покладатися на сліпий щасливий випадок. Я почав учитися використовувати свої незграбні хитання для підтримки рівноваги в умовах неврівноваженої штовханини. Мені не світило стати кмітливим пронирою або царем гори, та все-таки завоювати своє нульове положення були шанси. Тож поволі я став перетворювати хитання на танок, тримаючи в голові заповіти «п’яного майстра». Зрештою, свавільна свобода Природи промовила нам одне правило: абсолютно не важить, яким способом ти досяг омріяної мети, принаймні, настільки, наскільки засіб не впливає на саму ціль. Нема нічого визначеного наперед, і навіть сволота може стати князем безкарно, навіть слабак може перетворитися на силача.

doomВелика Порожнечаекзистенціяприродафілософія

Максим Холявін • 15.02.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: