Персональний сайт Максима Холявіна

Боротьба за власність

Наскільки дозволяє судити своя дзвіниця, українці завжди боролися за право вільно жити (по-своєму) і господарювати (по-своєму) на своїй землі. На цій простій заквасці місилися всі подальші ідеї, адаптуючись до мінливих часів. Запорозьке козацтво, Мазепа, культурний рух ХІХ-ХХ ст., Вільне козацтво 10-х років ХХ ст., ОУН-УПА та й навіть українські комуністи, страчені о 30-х роках – всі є паростю цієї нібито простої мрії. Виходить, той ще етнос запеклих індивідуалістів.

Були прикрості, були піднесення, та зрештою основа розчинилася у вирі суперечливих ідеологій, і боротьба опинилася здебільшого в культурній сфері, аби зберегти культурний заповідник українського мислення. І це чудово! Якби не культурні діячі, не збереглися б дорогоцінні зерна всіх наших етнічних чеснот. От тільки тепер настали часи боротьби за ґрунти до висіву, бо без ґрунтів зі сходами не дуже. І під ґрунтами маю на увазі саме політекономічну систему.

Давно помітив такий парадокс: колективізм стимулює розділення суспільства, а індивідуалізм навпаки – консолідацію. Захід нам у приклад: народи-підприємці, по-нашому «хапуги», спромоглися вибудувати собі значно комфортнішу систему, ніж усі самовіддані соціалісти. Чому? Тому що життя живиться паливом особистого інтересу, а важко брати до уваги інтереси інших, коли вас зачинили в тісній маршрутці, прирікши на м’ятий одяг, відтиснуті ноги і задуху. А от коли сусід на відстані руки, то вже не таким він здається поганим.

Піклуючись про особисті інтереси, Захід сяк-так виробив систему підтримки індивідуума. Великий егоїзм одного почав охоплювати ширший простір, ніж свій маєток, а досвід шепнув, що огородити цілий світ собі парканом не вдасться, отже доведеться завойовувати його альтернативними шляхами. Прагнучи добути комфорту собі, індивідуаліст змушений стає інвестувати у громадську систему, попутно забезпечуючи комфорт усім іншим. Бо інакше йому так само доведеться вигрібати наслідки суцільної деградації разом з цими іншими. Сюди гарно вписалося старе альтруїстичне правило «стався до інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе», хоча й імпульсом до нього служили цілком собі егоїстичні настрої.

Тобто, напівзабутому українському підприємницькому індивідуалізму, цьому невизнаному джерелу демократії, потрібно втілюватись у розбудові правил для нормальної соціальної гри, щоб замінити в ній елемент тупого насильства і централізму – конкуренцією і менеджментом агресії, зробити суспільство засобом для вивільнення творчої енергії людини, а не стіною для всіх її сподівань. Поки що ми летіли по-інерції рейками феодалізму під маскою соціалізму, а тепер, коли вагонетка наша все-таки звалилася в кювет, пора ставати на ноги і вчитися рухатися пішки. Рухатися без штовханини, без наїздів і без ґвалту, мовляв, «ура!» і все-таке.

«Слава Україні» значить слава тій одвічні мрії про волю господаря, а перемогти – значить взяти життя в країні в свої руки і почати, врешті-решт, господарювати. Початок боротьби лежить не в адміністративних будівлях і навіть не у маєтках олігархів, а у прямо у вас вдома. Оце (будинок і подвір’я) – перша власність, яку ви маєте відвоювати у «державного спрута». Оце (будинок і подвір’я) – перше місце, де ви маєте навчитися жити без «ефекту маршрутки» із ближніми своїми. Саме тут (у будинку і на подвір’ї) – знаходиться точка висіву збережених зерен української культури, теорія перетворюється на практику. Зробити це не просто, але – можливо. Скільки б там не лишилося часу, а мрія варта зусиль…

Далі вже будуть шанси відновити все соціальне забезпечення, і навіть у краще, ніж раніше. Для нього просто потрібна основа, надійна основа, а не лише «вербальний харч» ідей і промов.

KulturтектонікаІсторіяГромадаПосполите

Максим Холявін • 11.02.2015


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University