Персональний сайт Максима Холявіна

Зелена меса – право на свою тінь

Можна і не любити всіх людей. Так воно здебільшого і є, навіть найпопулярніший адепт Любові казав любити ближніх, тобто тих, хто потрапив у твоє ближнє коло, а не дальніх, що стоять на іншому кінці площі. (Та чомусь саме любов до дальніх стала головним предметом проповіді.)

Натомість, прихильники більш відокремленого існування люблять людей тим більше, чим далі вони від них знаходяться. І це теж може бути мотивацією до збагачення і збільшення влади. Бо завдяки багатству і владі можна ізолюватися від інших. Питання тільки полягає в якості цієї ізоляції.

Стіни, хмарочоси – все це принади вчорашнього дня. Так само, як і жорстка сила, тиранія, тоталітаризм. Новітня епоха диктує нові методи впливу: переконання, когнітивні коди, маніпулювання інформацією. Вони м’які, та вони ефективні. Просто сам ефект інший, він працює на іншу мотивацію, аніж учора. Вчора ствердження егоїзму полягало в тиранії і проектуванні свого образу на всіх інших, сьогодні самовдоволення і відчуття сили свого образу досягається через відчуття любові й прихильності з боку інших.

Отже, найкраще ізолюватися можна тоді, коли ти поможеш світу рухатися своїм шляхом без перегинів. Перегини створюють тисняву, вони вкидають життя інших у твоє, примушують задумуватися про суспільство, бо від нього залежить якість твого власного існування, і тут стіни вже виявляються геть неефективними. Скільки не муруй, а все одно навіжений натовп під прапорами якихось цінностей вторгнеться у твій особистий простір, сяде на твій кухонний стіл, звісить з нього ноги і почне вимагати дивного.

Це можуть бути конфлікти всякого роду: політичні, економічні, релігійні, просто жага повоювати, випустити пар тощо. Може бути і бунт мас, пригноблених культурно або економічно. Тобі це не треба, але щоби підкорити ці хвилі, ковзати легенько окрайцем їх і займатися своїми справами, – доводиться брати їх до уваги. Бо суспільство – це, як природа, – так само колихається на вітрах фізичних законів з елементом хаосу, і як погода диктує тобі дах, так суспільство диктує тобі необхідність вкладів у його життя.

Бо ми живемо на субмарині, дітися одне від одного нам нікуди, і щоб мати право на свою тінь – мусимо змащувати двигун і стежити, щоб не поламався. Конфлікти неминучі, вони запрограмовані в порядку речей, але якість їх перебігу можна змінити. Можна сіяти в маси ті цінності, які дозволять локалізувати агресію, створити для неї оптимальний вихід, який не призводив би до руйнації, або ж руйнацію цю тримав би в межах розумного.

Правила надійніші за кулак, бо їх кулак живе всередині людини, він зрощений з ними, а тому не викликає відторгнення. Він сприймається за належне. Правила найефективніше розмежовують соціальні течії, а отже – дають найбільші гарантії того, що тебе не потривожать у твоїй тіні. Не будуй стіни, пиши правила, допоможи світу рухатися без спазмів, а спазми переживати швидко і мінімально болісно – й ти станеш вільним, ти станеш ізольованішим, ніж якби заморозив себе в кубі льоду.

Source image: steren.fr

KulturтектонікаВеликий егоїзмГармоніяПосполите

Максим Холявін • 08.02.2015


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University