Персональний сайт Максима Холявіна

[aftermath]

Коли все врешті стане добре, й закінчиться раунд,
лиш кину на море скляний довгий погляд з-під ковдри
й спіраллю широкою буду собі – засинати,
неначе до вилиць накачаний морфієм.

Не роки відраховують старість, а дати,
ми за рік проживаємо два, й то – у кращому разі,
зморшки глибоко врізались в шкіру – зібралися розірвати,
м’язи усміху зупинились на позначці гіркої іронії.

І, врешті-решт, не знаю, що сказати,
коли звалили стільки слів у купи на обійстях…
…присутність наша тут – завжди питання знаки,
падіння зернятка й минулорічне листя…

http://grooveshark.com/songWidget.swf

Велика ПорожнечаекзистенціяМузикарозчинення в просторіспоглядання

Максим Холявін • 30.01.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: