Вона ще не знає, що Вона – мрія,
Її таке ніби звичайне тіло – ключі до літа,
бо не знайшов би сам принцип літа
кращого втілення в світі, аніж
Вона – «одна з», і для себе самої – минуча тінь,
а для когось із нас, кам’яних, – світило,
і одна, відморожена між туманностей брила, промінням Її
сп’яніла, несеться уже, щоби стати кільцем орбіти
й віддзеркалити образ Її – дивовижну зірку,
болю виправдання і порожніх днів…

Source image: Dominik Martin

Напишіть відгук