Почуття горизонту тривожить з вікна,
димну суміш мішає цікавості з острахом,
зірка сідає, ховає дива
у роз’ятрений холодом простір.
Лежимо на дивані, твої розмасовую стопи утомлені я,
так рожеве багаття палає потроху, зігріваючи єбеня.
У підвалах бетонних ворушиться нове життя,
видираються в небо гриби і лишайники стеблами кранів,
коханням і смертю душа захлинається,
і до вічності прагне радість так само…

Напишіть відгук