Персональний сайт Максима Холявіна

[2]

І.
Рубці занили на погоду,
дихання поруч здійняло вітри,
з-під низу хвилі лід ламають,
вода сочиться з тріщин всіх.

І я не той, кому болить найбільш,
я, може, щасливіший від усіх,
але мій градус плюс один –
за Цельсієм навіть не нуль.

ІІ.
Попереду армія чорних годин, треба йти,
на роки замовчати мусиш ти і бачити сни крадькома –
до світанку нової доби, перемоги нової весни.
Друже мій! Ми з тобою воли на неоранім полі,
навряд чи побачимо свято жнив, мрія боляче тягне за нерви,
хоч уже прожени, закричи, іди – бо так легше – іти,
бо так ближче заснеш до мети, в мить останню примножиться час,
і обійми розкриє знайомий обрис, відговорить молитву душа,
вірш скінчиться, краплина сну подарує світло й усміх…

http://grooveshark.com/songWidget.swf

doomВелика ПорожнечаекзистенціяМузикарозчинення в просторісмертьфілософія

Максим Холявін • 12.01.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: