Персональний сайт Максима Холявіна

Потойслів’я: Абетка

Ідеально заточена мова,
щоб ділити на долі твій біль,
ідеальними стали руками слова,
щоб місити опару настояної хвороби
й пекти пироги із ефектом анестезії,
щоби ближньому легше було переходити
шлях із розбитого скла.

Але тип мовчазний, наче маски посмертні,
зліпки збирає із гострого язика, щоби потім
відлити ножі, й вирізати із мертвих дерев
свого щастя бовванів і ставити їх у степах
не в якості напрямку вказівників, а як позначку,
що вже тут, так, ось тут, лежить щастя, у цій «пустоті»,
зачаїлися сотні Будд, і їх усмішки світло сіють,
й нікуди насправді не йдуть, а танцюють таким ось чином.

Дуже мало існує слів для радості кольорів,
тому є така пóмилка – думати, наче нема
у радості кольору більше за три чи два,
але втім, коли в воду твоєї душі упадуть
ці прості слова – ти відчуєш, як віє вітер,
колихається квіт – ця симфонія польова,
і безмежжя проміння ранкової зірки –
такої близької, що майбутнього більше нема,
відступає від тебе холодна межа небуття,
бо ти – частка гарячого газу, очі твої – туманність,
випромінювання реліктове – душа твоя,
далі – тиша. Скінчилися імена, почалася дійсність…
Торкання між α і я.

abetka

Image resource: freepik.com, Hubble

екзистенціямовапотойслів'яфілософія

Максим Холявін • 04.01.2015


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: