Персональний сайт Максима Холявіна

Без якоря

Бережуть береги письмена якорів,
за вітрилом простягнута туга любові,
а ми над душею безодні родились,
не бачили берег ніколи.

На сусідніх бортах все лунають пісні,
як горять маяки і дзвенить жива туга,
означає – ці люди насправді живі,
рятувальний з собою є круг.

Нам відома одна – пісня східних вітрів
і зефіру утомлений наспів, єдина земля –
тільки жменька із дна, на ній жодної літери
не вивів якір.

Навіть сиві буруни-кочовики степи морів
долають невгамовно, адже мають дім,
туди під спів повітряних богів
завжди вертають.

Наша пісня – відгуки частот,
нечутний галас в кожного у вусі,
ми ті, хто зависає у падінні із висот,
з гори чиїхось учорашніх якорів…

doomВелика Порожнечаморерозчинення в просторі

Максим Холявін • 22.12.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: