Персональний сайт Максима Холявіна

Беззвучна музика

Є дві, як на мою думку, помилки.

  1. Сон не вважається життям, вірніше, сприймається як щось другорядне, менш важливе порівняно з активним життям, станом поза межами життя. Однак сама можливість сну реалізується тільки в рамках існування живого тіла, є невід’ємною частиною його перебування в світі, надає корисний інтелектуальний та емоційний досвід, тому вважати сон менш вагомою, не такою цінною стороною буття – значить виривати з нього великий і при тому ласий шмат. Сон – це так само чудово, як і гарна робота та активний відпочинок.
  2. Містичні досвіди ставляться у протиріччя до «поцейбічного» світу. Так само, як і сон, джерелом містичних досвідів є процес перебування даної особи в даному світі. Трактуючи досвіди під час спілкування між собою, люди вивели релігійні системи, зайняли «трансцендентне єство» доволі приземленими речами, як-от мораль чи побут, оголосили життя всуціль стражданням і єдиним достойним шляхом визнали дорогу геть від матеріального в бік благосних абстракцій. Однак абстракції ті ногами стоять на грішній землі, на неї спираються, із неї ростуть. Тож, може, справи обстоять дещо тонше, ніж ми звикли вважати? Принаймні, не треба зрікатися поцейбіччя на користь якихось інших світів, де нас нема, а отже – добре?..

Якщо розлитися мислею по древу, то світ є штукою бінарною. Речі не ростуть в один бік. Дерева зростають вгору і вниз, кількість прожитого вперед часу збільшує довжину погляду, кинутого назад. Тобто, світ – це рівняння. І вже коли людина так вросла в «зовнішню» частину світу, то пора зрозуміти, що казки живуть у світі внутрішньому, і що той світ ані чим не менш цінний за «дійсність», сам є частиною «дійсності», а тому має всі права на серйозне ставлення до нього. Вже зрозуміли, що міфи – це такий витончений вузол із цілком собі побутової взаємодії та таємниці світу, відображеної в наших емоційних озерах. Спостерігаючи вечірні промені, блукаючі серед осінніх дерев, почуваєш дивне захоплення, ніби от-от має відкритися щось таке неймовірно важливе. Це немов передчуття свята, якогось особливого подарунку долі. Так у світі відбивається наше емоційне озеро, та глибина, що насправді знаходиться у нас в голові, існуючи у формі чудовних електричних мозаїк.

Роздивляючись світ з лінійкою через мікроскоп, ми можемо і не знайти тієї омріяної сутності, як-то бог, вищий розум, першопричина, сенс життя і т. ін., але можемо помітити, як частки складаються в послідовності, і їх магічні візерунки вмикають у душі беззвучну музику сфер, одночасне очікування і свято, істину, пізнану через питання, відповідь, пізнану через загадку…

внутрішній світдушазовнішній світкосмосфілософія

Максим Холявін • 12.12.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: