Персональний сайт Максима Холявіна

Серафіми безодні

Шість попелястих крил,
шість червонястих рук
підкидають з десяток куль,
розставляють шістнадцять фігур.
Краплі нафти висять з язика,
серце втоплене у вино.
хоч один плюс один,
а хоч двічі по два,
все одно все одно –
спиця в серці живім,
спис за обрій з руки,
вниз солоний сік з вій,
консонансний вверх вий,
ось він я перед ти,
і у дзеркалі днів
розчиняється тіло
вчорашніх слів…
Дозріває туман
в підсвідомості трав,
в їх обіймах душа
вже не зовсім моя –
я виходжу крізь рот,
усього кілька нот,
і зграя журавлів – кода терпка
одвічного невороття…
так дивно, шаленіє одиниця
стрілою в компасі нуля…

http://grooveshark.com/songWidget.swf

doomВелика ПорожнечаекзистенціямістикаметафізикаМузикаприродафілософія

Максим Холявін • 08.12.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: