Життя – молельний килим, зітканий зі слів.
Їх візерунок сенс ховає в ритмі.
В центрі – пустота, безодня,
у безодні – я, ковтаю подих (чорно-синій) майбуття,
з поверхні серця стерлося (божественне) Ім’я,
а колір й нота залишилися, в обіймах.

http://grooveshark.com/songWidget.swf

Напишіть відгук