Персональний сайт Максима Холявіна

Боротьба за ізоляцію

imprisoned_by_money

Виходить парадокс: людина піклується про нові черевики, але абсолютно байдужа до стану дороги, по який іде в нових черевиках. Те саме про автомобілі. Карикатурно виглядають гордовиті нуворіши в нових машинах, що підстрибують і б’ються на розбитому в решето асфальті. Так само карикатурно виглядають розкішні двоповерхові маєтки, у яких за цегляним парканом починається коричневе місиво. Отже, все, чого добився один із грошима – це більш-менш якісної ізоляції від болота занехаяної країни. Хіба це свобода? Хіба це якість життя? Сумнівно. Ні, звісно, якщо порівнювати з простим смертним, що трясеться від холоду взимку, їдучи в трамваї в першу зміну на інший край міста – то різниця велика. Та чи такий уже вільний той, хто примушений ходити вулицями з охороною, боятися купувати продукти в супермаркеті та насолоджуватися своїм авто в заторах? Замало, замало бажають люди, і тому, спинившись у прогресі на півдороги, потерпають.

З одного боку, люди – тварини соціальні. Все, чого людство досягло – завдяки суспільству, втім, як і всі провали теж відбувалися через те саме. Соціальність, життя в множині – це база, від неї нікуди не дінешся, і навіть якщо втечеш – усе одно нестимеш усередині сліди її.

Соціальне життя – річ не солодка. У всіх якісь вимоги, накази, побажання і забаганки, амбіції та інші запамороки. Все це валиться на тебе, викликає то гнів, то страх, то пригніченість. Хочеться відсунути все від себе, видобути хоч би трошки вільного місця. А більше – то краще.

З іншого боку, хочеться визнання, пошани, любові. А ще – краси. Марнославство – один з рушіїв прогресу, в тому числі й високої культури. Краса – одне з головних джерел приємностей у житті. Ми вдягаємося красиво, бажаємо красивого життя, затверджуємо свій спосіб життя еталоном краси.

Все було б чудово, якби ми йшли в своїх бажаннях до кінця. Кажуть, біди людства від того, що воно забагато хоче. Насправді ж біда в тому, що бажають якраз замало. Еволюція подарувала нам цікаву штуку – інтелект. Це такий інструмент, за допомогою якого можна добиватися здійснення таких речей, які раніше для тебе були неможливими.

Інтелект подарував нам технології. Полетіли в космос, а от поліпшити соціальне життя так і не змогли. Вірніше, еволюція в цій царині проходить значно повільніше, ніж у технології. Навіть маючи якісь зачатки розуму і ресурс, людина використовує їх не для вдосконалення простору навколо себе, а для ізолювання себе від інших. Тобто, досі хочеться не більше ніж відштовхнути болісний соціум, болісне середовище.

Діставши грошей, людина спочатку ізолюється за високими стінами, охороною і машиною, а потім, у міру смаку і здібностей, починає насичувати відвойований простір тим, що вважає красивим. Хибність цього тактично вигідного підходу полягає у недовговічності та малій міцності збудованих мурів. Навіть якщо не брати до уваги агресивні натовпи невдоволених співгромадян, багатій усе одно їздить по тим самим розбитим дорогам, що й прості смертні, дихає тим самим отруєним повітрям, а чисту воду змушений купувати за шаленими цінами.

Виходить парадокс: людина піклується про нові черевики, але абсолютно байдужа до стану дороги, по який іде в нових черевиках. Те саме про автомобілі. Карикатурно виглядають гордовиті нуворіши в нових машинах, що підстрибують і б’ються на розбитому в решето асфальті. Так само карикатурно виглядають розкішні двоповерхові маєтки, у яких за цегляним парканом починається коричневе місиво. Отже, все, чого добився один із грошима – це більш-менш якісної ізоляції від болота занехаяної країни.

Хіба це свобода? Хіба це якість життя? Сумнівно. Ні, звісно, якщо порівнювати з простим смертним, що трясеться від холоду взимку, їдучи в трамваї в першу зміну на інший край міста – то різниця велика. Та чи такий уже вільний той, хто примушений ходити вулицями з охороною, боятися купувати продукти в супермаркеті та насолоджуватися своїм авто в заторах? Замало, замало бажають люди, і тому, спинившись у прогресі на півдороги, потерпають.

Істинна свобода – це коли ти мільярдер, але можеш вільно ходити між людьми, стрічаючи всюди привітність або, принаймні, ввічливість. Якість життя – це коли ти не ламаєш черевики і ходову в ямах на дорозі, коли можеш спокійно пити воду з-під крану і смачно їсти, не зазираючи з острахом на склад. Істинна безпека – це коли ти точно знаєш, що конфлікти інших тебе не зачеплять і ти не опинишся в списку collateral damage. А також, звісно, впевненість, що ти цілком спроможний розв’язати свої конфлікти сам. Істинна незалежність – це коли твій ресурс і твій особистий простір мінімально залежні від промахів інших. Навіть якщо для цього треба навчити інших не промахуватись.

Ці речі неможливо збудувати лише соціальними засобами. Прогрес завжди приходив у суспільство крізь небагатьох, подекуди навіть крізь одиниць. Без розвитку індивідуальності не відбувається розвитку суспільних зв’язків. Але коли індивідуальність ізолюється сама в собі, годі сподіватися на гідний рівень життя. Речовини в світі бігають колами, ніщо не затримується на місці вічно. Так само гроші повинні не тільки породжувати нові гроші та цацки, але й інвестуватися в простір. Щоб не ламати потім черевики. Так само сили людські не повинні залежуватися в запасі. Щоб не жити потім у світі змаруджених облич. Вважаю, цього можна досягти з часом. Треба тільки хотіти багато. По-справжньому забагато…

KulturтектонікаГромадаПосполитеСофізмХворе питанняЧасу Дух

Максим Холявін • 01.11.2014


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University