Персональний сайт Максима Холявіна

Аморальні закони Гармонії

Місце, де все ламається й зростає, лежить по той бік від соціального порядку. Соціальний порядок, взагалі соціальність – міцно зав’язані на матеріальному, бо посередником між багатьма виступає саме матеріальний світ. Стійкість соціального визначається раціональним, світлим, аполонічним початком. Ордер – ідеал соціального порядку. Але хіба життя вичерпується соціальним боком? Кожний переживає буття зсередини себе, взаємодія одного зі світом створює окремий всесвіт, окремий порядок речей, окрему картину. Індивідуальність відкреслена від інших тінню відхилення, несхожості. Ми нібито зліплені з одного тіста (з одного «що»), але за кожним залишається його власна тінь (власне «як»). В світ логічної непорушності вриваються ірраціональні інтенції, ламаючи ходу, збиваючи з ніг. Егоїзм подрібнюється альтруїзмом, доброта розколюється злістю і байдужістю, звичайність руйнується екстраординарністю, розмаїття переможене прагненням уніфікації. Тіні надають світу його об’єм, як свідчив Воланд, і починаємося ми з темряви підсвідомості, сліпого і жорстокого бажання статися, зароненого у хімічну сполуку. Світло буття кожного з нас витягло з багна по-своєму, і щоб не змішатися в тотальному насильстві, ми повинні триматися його. Але всередині невід’ємною частиною, неминучим пульсом лишатиметься тінь, усмішка Діоніса, первісна нестримність у зростанні. Рано чи пізно, вона все одно примусить щось статися «не так»… Така ціна і природа свободи – камінчик хаосу в оздобленні дбайливо висіченого порядку.

doomінстинктиВелика Порожнечаекзистенціяметафізикаприродафілософія

Максим Холявін • 28.10.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: