Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Веселі часи…

Ти міг би сидіти на пагорбі й довго дивитись на степ,
відчуваючи, як вітерець твого одягу складки перебирає,
мов струни, і в ніздрях крутився би запах терпкий – чебрець,
і тіні небесних отар пробігали продубленими щоками.

Але воля богів знову б’є у земний барабан,
з руки Розору котиться яблуко золоте,
розкриваються тріщини, туди крапає злива – сльоза,
час прийшов, хоч кричи, хоч мовчи, але з місця здіймається все.

Стиглі фрукти щасливих днів народилися у пітьмі,
де вчепилися зуби і кігті одного в одне,
хочеш – кинь цей жорстокий закон, хочеш – підійми,
але шкіра Землі гудить й коливається в небі дзвін.

Хто сидів на вершинах в рівновазі з шаленством гроз,
той іде по сухому камінню й збирає струмки,
колись буде іще ріка, що затопить всі гострі кути,
їй імення знайдуть – щедрість серця, висока любов.

http://grooveshark.com/songWidget.swf

Бачу недосконалість форми, але зовсім не хочеться редагувати. Даю, як спеклося…

ІсторіявійнаЗемля

Максим Холявін • 28.08.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: