Персональний сайт Максима Холявіна

Сіячка

Сіячка темношкіра жестом широким у простір кидає
жмені прудкого насіння в промінні ранкового Сонця.
В польоті воно стає схожим на знаки питання
або на серця, обіцянки видіння строкатої радості
над асфальтовим полем болю. Із минулого тягнуться руки
підтримати шанси майбутнього, якого вони вже не бачать,
але вчора змогли уявити, і дихання їхнього сміху
влилося в сьогоднішній усміх твій. Надійний ґрунт,
що обійняв коріння і дає тобі живильну воду, пом’яни
кивком у вщент зарослім полі, пригадай, що ти – наступ води
на каміння, буремний космічний водень, і кожний із нас – колодязь
любові й війни…

Летить насіння у рожевому благословенні,
янтарним оком окида суворі володіння Сіячка,
від обрію до обрію туманно посміхається…

Brian Booth Craig – SOWER

екзистенціяЗемляметафізикаприрода

Максим Холявін • 04.07.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: