Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Смерть слів

Побачити великий світ так просто:
лише треба розбити закіпчене дзеркало слів.
Поезія – це перший крок до усвідомлення, що слово –
то завжди якась межа, і тільки поміж меж,
цих шовкових ниток у простирадлі часу,
ти вгледиш сонце і дерева, і комах, і звірів,
окрім свого лиця змарудженого. Довго так
ти витріщався на чийсь палець в здивуванні,
прийнявши ніготь за обіцяне видіння Місяця,
поки у небі над важкою головою
легким нечутним кроком пурхало божественне.
Ти не носи слова камінням під гарячим серцем –
боляче і марно, хай летять, лишаючи відлуння,
хай кожна перечитана вздовж-поперек чудова книга стане
ще одна цеглинка в храмі, що лоскоче піднебесся,
і раз на безліч буде чутно сміх богині над безоднею,
з-під пилу назв проступить щире диво.

смерть слівфілософія

Максим Холявін • 03.07.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: