Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Біля моря

Я стоятиму сотню років
перед очі великого моря,
споживаючи свій пуд солі
через пори і крила легень.
Буремна вода після смерті слів,
післямова спливає піском.
Бовван острову Великодня,
залишенець свого п’ятиграддя,
крива тисячолітня крона,
глевкий силует, бурмотіння крізь сон,
позабутий кимсь на пляжі намір,
засушений між сторінок листок –
уперта пам’ять, як примара,
під пальцями дощу від клавіш – петрихор…

http://grooveshark.com/songWidget.swf

екзистенціямиттєвістьмореМузикаприродарозчинення в просторі

Максим Холявін • 26.06.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: