Персональний сайт Максима Холявіна

Гучномовець

Останніми днями я кручу в голові викладені нижче думки і розумію масштаб осяяння ТМ щодо елементу везіння в суспільному житті. Читаючи аналіз інституцій-довгожителів у Остром, я побачив, наскільки великий відсоток хаосу в людському житті попри всі хвалені якості людського інтелекту. Природа подібна до біблійного сіяча: розкидає насіння розумності навмання, десь падає більше – десь менше, деякі падають на більш придатний ґрунт – інші на менш придатний. Врешті-решт, лише де-не-де сходить збіжжя, досить рясне, аби влаштувати свою мікро-екосистему. Інші насінини приречені всохнути або лишитися на самоті з непривітним ландшафтом. Єдиний спосіб інтелекту перемогти владу обставин – це здійснити надзусилля і зібратися до купи: або створити поселення, або створити організацію, яка стала б локомотивом прогресивних ідей. Нині відбувається друге. Повільно, хворобливо, але вже так прогресують реформи в непіднятій цілині постфеодального і постколоніального суспільства. У випадку поселення доводиться покладатися на везіння, шукати активних людей поруч, і вже з ними намагатися наростити потенціал до позитивних змін. Бо надзвичайно важко, якщо взагалі можливо, відірватися від окопаного та притертого місця. Тут підіймається важке питання: для чого жити – для еволюції чи все-таки для себе? Правильної відповіді нема, є тільки наслідки кожного окремого рішення: для себе та для світу навколо «себе».

Проте, коли ти вже є носій гарної ідеї та намагаєшся будувати стосунки з сусідами на її основі, це вже дещо. Шанси на подолання хаосу зростають. Інколи здається, що ти не робиш нічого, попри свої намагання, лишаєшся в пасиві. Зрозуміти, чи воно насправді так, можна окремо в окремому випадку, але скажу, що закладання фундаменту, поки ти порпаєшся в землі, тягаєш мішки з цементом, кидаєш лопатою шлак, крутиш і заливаєш розчин кудись нижче за нульовий рівень – збоку це все виглядає як марудна і безплідна праця. Хата ж не зростає. Але то є тільки видимість. Візуальна частина тільки тоді може вирости і встояти, коли правильно і ретельно зроблена частина невидима сторонньому оку. Хочеться більше і швидше, але сувора дійсність відмінна від наших уявлень, тож всьому свій час. Хто має терпець – той буде митець.

Гучномовецьполітекономія

Максим Холявін • 15.06.2014


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University