Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Холодне серце існування

Богиня Сонця ще на виході пустила в нас стрілу,
як не хились – не омине політ.
Покажеш страх – наскочить, загризе,
дивитимешся в очі – поруч йтиме тихо.
Всі сили світу – вакханалія стихій,
ти прихилися раз до мурів міста,
прислухайся – як брили гомонять,
тремтять від стукоту в глибинах,
бо табуни летять, нікого не чекають,
збивають в пил усмішки мармурових пик,
і тоне серце в гуркоті копит…
Не нарікай! Дивися, скільки спин,
як хвиль, – учися плавати або потонеш,
ти ж не хочеш, правда? То пливи…
Тримай колінами їх титанічний подих,
ховай обличчя від вітрів у чорну гриву –
відчуєш раптом ніжність і зігрієшся
під пульс ритмічний і тугий,
і нуль спокійний огорне надзвуковий,
кінь стане твій…

doomекзистенціяЗемляметафізикаМузикаприродасмертьфілософія

Максим Холявін • 10.06.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: