Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. ІІІ симфонія.

У малому сільському «клюбі»
ввечері грають IІІ симфонію
Генріка Гурецького, збираються люди,
одягнені просто й строкато, але нарядно,
розкреслюють сутінки чесні зморшки,
спалахують плями сивин
й молода білизна граціозних ший,
рум’янець липневого плоду схвильованих щік,
і гуд ледве чутний натруджених рук і голів.

Як над чорною груддю здіймається квіт,
як червоний під ребрами б’є барабан,
так і звук з-під смичка перемішує біль
і надію з любов’ю в неспокої барв.
Це для вас, це для вашої слово душі,
як у морі нічному наосліп пливе множина,
і подекуди тільки, подібно до рідких жарин,
підіймається квітка того, хто збагнув життя,
а за ним нова хвиля стирає за декілька літ
намальований вірш із непевної книги в пісках…

Різна проба сивин не лишає гарантій добра,
під рум’янцями часто звиваються хробаки,
але поки симфонія тихо в собі колихає всіх,
застилає думок шпичаки всемогутня весна.
І хотілося б мати достатньо сил,
запалити такий понад світом маяк,
щоби в кожного, пощастило кому полюбити,
був свій теплий і щедрий дім – просто так…

http://grooveshark.com/songWidget.swf

Ранкова медитація. Фудзіяма, Японія, 1961 р.

екзистенціяЗемлякоханняЛюбовмедитаціяметафізикаМузикаприродафілософія

Максим Холявін • 25.05.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: