Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Тополі

Сухе галуззя віддзвенілим обрисом хитає ледь,
я пам’ятаю цих гігантів кучерявими і шумними,
вітрилами надутими південно-східним віялом,
мотиляли у танку нехитрому стрільчастим станом
і не знали, що малюють карту часу на моїх малих очах.

За роком рік, побігли стінами дитячого садочку тріщини,
тополі розгубили запал на світанку ери, дикий виноград обсох,
і хвилі декількох маленьких поколінь зшуміли по майданчиках,
а з ними відшуміли назавжди окремих віт зелені голоси,
тепер їм сняться дикі сни, під хмари відлетіли з видихом,

згори поволі споглядають денних циклів колористику,
пригадуючи, як плелася п’ята ранку на їх білу шкіру,
і у верхівках як губилися безсонні дзвони від трамваїв,
мабуть, собі вважають: все не так погано склалося,
нема страшного в тому, що цей спогад розчиняється,

він був, і досить, був – єдине, що насправді має значення…

doomекзистенціяприродатополі

Максим Холявін • 21.05.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: