Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Нічого не жаль

У симфонію пахощів квіт упала краплина чистого поту твого,
потаємне місце, сповнене краси, запалало відтінками пристрасті,
рука тонка повернула ключ, і понеслась юрба тіней і бліків,
мовби свято літа, мовби діти в руки моря по піску під гомін чайок –
я достеменно відчуваю, миті цієї нічого не жаль, бо немає потреби
жаліти хоч бѝ щось, чаша прекрасна така, як тече через край
невичерпний дарунок тяжіння грон, омиваючи візерунки прадавні…

гра світлаекзистенціяМузикаприрода

Максим Холявін • 21.05.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: