Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Життя за Тичиною

Зоря вкрадається крізь вікна,
дитя літає в золотому сні,
до нього Мати: «Ранок вже, малятко!»
– «Мамо, я не хочу прокидатись!»

День налився – стигле яблуко,
полива мерехтлива куполу горить,
в руці в’язанка бубликів тріскоче,
між дерев всміхається чарівна невідомість.

Зоря махає перед сном червоною долонею,
дзюрчать в серпневім листі цвіркуни.
Край ліжечка з дитятком змореним сидить прозора Мати:
«Час до сну, малятко…» – «Мамо, я так не хочу засинати…»

doomекзистенціяприродасмерть

Максим Холявін • 14.05.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: