Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Зі сподіванням повернення мирних часів.

Неминучий вечір прибирає пальці від обличчя,
тіні довгими смичками у повітрі водять lento,
стікаючи від золота в рожеве.
Втомлене місто гукає додому,
ми вертаємо із потаємних місць
назустріч розсипам безсоння.

В наплічнику у пляшці мінеральний перехлюп,
під кедами протертими пилюжний хрип,
з легень випурхує розмова некваплива,
на пергаменті загублених полів
лягає пасмами і губиться позаду,
за межами досяжності самотніх ліхтарів.

Фігури вже по пояс в сутінь увійшли,
червоний позіх дня розплився в дрімоту,
а вулиці не сплять, несуть автобуси
по справі й просто так, несуть туди-сюди,
плітки, розваги, діти, по домівках, у нічні,
у напрямку до півночі тече шумна ріка.

Опівночі тиша згорнулася
неспокійним собачим сном,
тільки декілька островів
варту цілодобову несуть,
постачаючи питво та їдло,
і музику тим, хто за кермом…

вечіргра світлаекзистенціянічнебоприрода

Максим Холявін • 10.05.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: