Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Туга

Стіна мого дому не із благородної глини,
побілена по штукатурці, зі шлаковим серцем всередині.
Мій дім старий, і два роки тому він ще не був навіть моїм,
а все ж тепер, политий рясно потом, в серці будить біль,
коли у сонячному світлі причаївся ворог, і може статись так,
що ми вже більше не побачимось…

 

В моїх краях, пилюжних та німих, спаплюжених, понівечених – добре!
Попри спорожнілі телефонні книги, попри гомін зяючих марнот,
розгублених міщан, тухлі чесноти, статус-кво і занехаяні поля біля дороги.
І боляче, як час натягує коріння, і вий всередині фарбує сірим шкіру,
три тижні усього минуло, одначе осадів сивин на скроні випало – на зими,
лунає серце дзвоном спорожнілим, поки тріпоче на вітрах маленький вогник –

втомлена надія…

дімекзистенціяПриазов'яприрода

Максим Холявін • 03.04.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: